ДО ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК УМОВИ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ РЕФОРМУВАННЯ

Ключові слова: студентська молодь, освітні інновації, соціальна компетентність, термінальні цінності, психологічна пружність, особистісна самоефективність.

Анотація

У статті розглянуто проблему соціальної компетентності як умови партнерської взаємодії учасників процесу освітніх інновацій. Здійснено теоретичний аналіз феномену соціальної компетентності. Соціальна компетентність розглядається як інтегративна характеристика особистості, яка визначає ефективну соціальну взаємодію, ефективність соціалізації в професійному середовищі та в оточуючому світі, де важливими умовами продуктивного рішення життєвих проблем є соціальна зрілість, суб’єктність позиції та соціальний інтелект. Емпірично встановлено відмінності в соціальній компетентності у студентів педагогічних спеціальностей з вираженим активним позитивним та активним негативним ставленням до освітніх інновацій. Виявлено, що у студентів педагогічних спеціальностей з активним негативним ставленням до освітніх інновацій в меншій мірі виражена соціально-психологічна компетентність, порівняно із студентами педагогічних спеціальностей з активним позитивним ставленням до освітніх інновацій. Емпірично визначено особливості зв’язку соціальної компетентності з термінальними цінностями та особистісною самоефективністю. Виявлено прямі значущі кореляційні зв’язки між соціально-психологічною компетентністю та такими термінальними цінностями: активними соціальними контактами, розвитком себе, збереженням індивідуальності, досягненнями, креативністю, духовним задоволенням. Емпірично встановлено прямі значущі зв’язки соціально-психологічної компетентності з психологічною пружністю. Психологічну пружність визначено як динамічний процес, спрямований на збереження у критичних ситуаціях стабільного рівня психологічного та фізичного функціонування, вміння виходити з таких ситуацій без стійких порушень, успішно адаптуючись до несприятливих змін. На основі кореляційного дослідження за коефіцієнтом кореляції Ч. Спірмена, встановлено прямий значущий зв’язок соціально-психологічної компетентності з особистісною самоефективністю та з психологічною пружністю. Чим вище виражена у студентів педагогічних спеціальностей соціально-психологічна компетентність, тим в більшій мірі у них виражена психологічна пружність, тобто тим в більшій мірі вони здатні зберігати у критичних ситуаціях стабільний рівень психологічного та фізичного функціонування, успішно адаптуватися до складних життєвих обставин.

Посилання

Kravchuk S. L. (2019) Zhyttyestiykist' ta psykholohichna pruzhnist' osobystosti yunats'koho viku yak zapobizhnyky nehatyvnym naslidkam voyennoho konfliktu konfliktu. Naukovyy visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu. Seriya «Psykholohichni nauky». Kherson: Khersons'kyy derzhavnyy universytet. Vyp. 1. S. 142–147.

Kravchuk S. L.(2018) Osoblyvosti zhyttyestiykosti yak faktora psykholohichnoyi pruzhnosti osobystosti yunats'koho viku v umovakh voyennoho konfliktu. Naukovyy visnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu. Seriya «Psykholohichni nauky». Kherson: Khersons'kyy derzhavnyy universytet. Vyp. 1. Tom 1. S. 99–105.

Kravchuk S. L.(2019) Sotsial'nyy intelekt yak umova partners'koyi vzayemodiyi u osib yunats'koho viku yak uchasnykiv protsesu reformuvannya. Visnyk Kyyivs'koho instytutu biznesu ta tekhnolohiy. Kyyiv. KIBiT. № 1 (39). S. 61–66.

Kudinova I. B., Kudinov S. I., Votchin I. S. (2007) Social'nyj intellekt: psihologicheskie aspekty stanovlenija. Monografija. Novosibirsk. NGPU.

Kunicyna V. N., Kazarinova N. V., Pogol'sha V. M. (2003) Mezhlichnostnoe obshhenie: uchebnik dlja vuzov. Sankt-Peterburh. Piter.

Ljusin D. V., Ushakov D. V. (2004) Social'nyj intellekt: teorija, izmerenie, issledovanija. Moskva. Institut psihologii RAN.

Mihajlova E. S.(2007) Social'nyj intellekt. Koncepcii, modeli, diagnostika. Sankt-Peterburh. Izd-vo S-Peterb. un-ta.

Mel' Ju. (1995)Social'naja kompetentnost' kak cel' psihoterapii: problemy obraza Ja v situacii social'nogo pereloma. Voprosy psihologii. № 5. S. 61–68.

Rubin K. H., Rouz-Krjesnor L.(2001) Reshenie mezhlichnostnoj problemy i social'naja kompetentnost' v povedenii detej. Mezhlichnostnoe obshhenie. Sankt-Peterburh. Piter.

Hazova S. A.(2010) Kompetentnost' konkurentosposobnogo specialista po fizicheskoj kul'ture i sportu. Moskva. Akademija Estestvoznanija.

Garmezy N. (1991) Resilience in children's adaptation to negative life events and stressed environments. Pediatric Annals. Vol. 20. P. 459–460, 463–466.

Luthar S. S., Cicchetti D. , Becker B. (2000) The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child Development. Vol. 71. P. 543–562.

Masten A. S.(2014) Global perspectives on resilience in children and youth. Child Development. Vol. 85. P. 6–20.

Rutter M. (2012) Resilience as a dynamic concept. Development and Psychopathology. Vol. 24. P. 335–344.

Silk J. S., Vanderbilt-Adriance E. , Shaw D. S. (2007) Resilience among children and adolescents at risk for depression: Mediation and moderation across social and neurobiological contexts. Dev Psychopathol. Vol. 19. P. 841–865.

Опубліковано
2019-12-23
Як цитувати
KRAVCHUK, S. L. (2019). ДО ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК УМОВИ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ РЕФОРМУВАННЯ. Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, 42(3), 102-107. https://doi.org/10.37203/kibit.2019.42.16