Фізіологія сну та суб'єктивне значення сновидінь

Анотація

Раніше вченими медиками вважалося, що сон необхідний для «відпочинку» нейронів головного мозку і тому сон повинен характеризуватися зниженням активності нейронів мозку в цей період. Проте дослідження електричної активності окремих нейронів мозку під час сну показали, що під час сну в цілому не відбувається зменшення середньої частоти активності нейронів порівняно зі станом спокійного неспання. Наразі дослідження сну та діагностика його патологій проводяться з допомогою полісомнографії – системи реєстрації мозкової активності (ЕЕГ), очних рухів, м'язової активності або скелетних м'язів активації (ЕМГ) та серцевої ритму (ЕКГ). Під час сну обмінні процеси в корі великих півкуль не падають (фаза повільного сну); як можна було б очікувати, а, навпаки, зростають (в фазу швидкого сну), в результаті чого мозок сплячої людини споживає більше кисню, ніж мозок людини у стані бадьорості.  Загалом, сон людини має правильну циклічну організацію. Електроенцефалографічний аналіз нічного сну дозволяє виділити п'ять стадій. Перші чотири відносяться до повільної фази сну, п'ята – до швидкої. Особливістю ж тлумачення сновидінь першим науці відомий за З.  Фрейд. Його  теорія має зворотне часове направлення в бік дитячих переживань і подавлених в дитинстві бажань. В юнгіанському ж підході загальна функція снів полягає у спробі відновити наш психічний баланс за допомогою виробництва сновидчого матеріалу, який відновлює – вельми делікатним чином – цілісну психічну рівновагу. В рамках гештальттерапії Ф.Перлза. Він вважав, що для того щоб зрозуміти сенс сновидіння, краще не інтерпретувати його. Виходячи з того, що сновидіння – це проекція, де всі діючі особи та об'єкти, які в ньому з'являються, насправді є самим сновидцем, доречніше віднаходити почуття до об’єктів та суб’єктів сну. Отже, можна стверджувати, що мозок людини активний під час сну, хоча ця активність якісно інша, ніж при стані, і в різних стадіях сну має свою специфіку. З часу становлення та розвитку поглядів Фрейда, сновидіння визналися психотерапевтами як важливий ключ на шляху від несвідомого матеріалу до досягнення людиною її цілісності.